Вітаємо Вас на офіційному сайті Залізницької загальоносвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Івана Пасевича Любешівської районної ради Волинської області

Цей сайт був створений для того, щоб ви не втрачали зв'язку з навчальним закладом. У будь-якому куточку світу ви можете набрати в браузері  mynvk.org.ua  і побачити що відбувається у рідній школі, в якій ви навчаєтеся чи навчалися та просто згадати по яких коридорах ви бігали в дитинстві.

 Оскільки Залізницька школа працює над демократизацією освітнього процесу, то ми пропонуємо вам через використання ресурсів всесвітньої мережі знайомитися з нашими досягненнями та спільними зусиллями вирішувати проблеми освітньої галузі. 

Детальніше...

Головна

DSC 4494

Цей світлий подвиг незабутній

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії, української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі. День 25 листопада увійшов в історію Любешівщини, як день пам'яті про загиблого героя АТО - Пасевича Івана Григоровича. Адже саме в цей день 1989 року в робітничій родині Григорія Павловича та Олени Іванівни народився Іван. Тому, в Залізницькому НВК відбувся урок – пам’яті « Цей світлий подвиг незабутній», присвячений нашому земляку.

На цей урок були запрошені батьки, учителі, учні. Класний керівник, Надія Миколаївна Шумік, розповіла про шкільні роки свого вихованця, про те, що Іван ще в дитинстві був добросовісним, справедливим, кмітливим, здібним учнем. Завжди допомагав слабшим, меншим за себе. Ці риси залишилися в нього упродовж його короткого, але такого яскравого життя.

Іван Григорович залишився в пам’яті не тільки як захисник держави, а як добрий товариш, односельчанин, який вболівав за те, щоб наша молодь зростала здоровою, фізично-загартованою. Ним було розроблено карти для фізичного розвитку, які після смерті були передані учням НВК для використання.

Ці спогади розривають душу бо ще жити й жити….. І сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!».

   Педагог-організатор

Хвалько Ю.М.