0f6a1cd89bcf

КРАСА І ВЕЛИЧ СИМВОЛІВ ДЕРЖАВНИХ

    Метарозповісти учням про державні символи України (прапоргерб та гімн), історію їхнього становлення,- виховувати почут­тя патріотизму до своєї держави й пошани до співвітчизниківякі відстоювали незалежність України.

    Обладнанняаудіозапис музики та Державного Гімну УкраїниДержав­ний Прапор Українизображення Державного Герба Украї­нивишиті рушникиглечик із житнім колоссямволошками та макомпаляницядобірка книжок та фотоальбомів на тему «Історія українського герба».

ДІЙОВІ ОСОБИ

Ведуча

Ведучий

У ч н і - ч и т ц і  (дванадцять осіб)

Танцювальний  гурт учнів

Захід відбувається в класі. Приміщення прикрашено

рушниками, кетягами калини, квітами. Біля класної

дошки на видному місці стоїть синьо-жовтий прапор —

Державний Прапор України. Над ним прилаштовано

велике зображення тризуба — Державний Герб України.

Поруч із прапором стоїть невеликий столик, укритий

вишитим рушником, на ньому — глечик із житнім

колоссям, квітами волошки та маку. Поруч із глечиком

лежить паляниця, прикрашена гронами калини. Біля

бокової стіни класу влаштована виставка книжок та

фотоальбомів на тему «Історія українського герба».

Звучить спокійна музика. До залу входять учні-читці

та ведучі.

1-й учень  (на фоні музики)

Ти не тільки там, де княжий Київ,

Де горять тисячоліть хрести.

Україно, ти неначе мрія,

Що її чужим — не досягти!

2-й  учень

Ти живеш у гуркоті турбіни,

У гнізді орлинім на шпилі,

І у слові першому дитини,

І у надрах нашої землі.

3-й  учень

Ти у всіх країнах, Україно,

                        В образі нестримного крила,

                        Бо усюди є така людина,

                        Що тобі на вірність присягла.

Музика стихає, учні-читці сідають на свої місця.

Ведуча. Національні символи в усіх народів і в усі часи були відображенням високого духу нації, його своєрідним ге­нетичним кодом. А прагнення людини дізнатись про історію своєї держави, про витоки її формування завжди було ознакою високодуховної та патріотичної особистості.

Ведучий. Наша сьогоднішня зустріч буде присвячена тим символам України, за якими її впізнає весь світ. Це — Держав­ний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Історія цих символів стала невід'ємною частиною історії і нашої Бать­ківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні — вони були вистраждані багатьма по­коліннями наших співвітчизників, які боролись за святе пра­во людини — пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю культурою.

Наперед виходять учні-читці.

4-й  учень

0                       прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,
Як сяєш ти в повітрі золотім!

                      І хто б сказав, скільки страждань і горя
                      Блищать слізьми у полиску твоїм

5-й  учень

А скільки щастя в полиску яскравім,

Скільки в нім віри, сонця і знань

До правди і сили, до міцної волі,

Скільки посвят і великих поривань!

6-й  учень

Як маєш ти! У лопоті шовковім

Палкі, таємні шелести вогню.

Й шумлять в тобі козацькії хоругви,

Що в бій несли Пречисту Покрову!

7-й  учень

В твоїх складах двобарвної тканини

Є дух боїв і гостре слово лез.

А разом — мир і правда України,

Простори нив і моря синій плес.

8-й  учень

О, стягу наш, освічений стражданням,

О, гасло чину й забуття.

В майбутнім хай тобі буде надбанням

У наших вчинках розум завзяття.

Учні-читці сідають на свої місця. Наперед виходять

ведучі.

Ведуча. Прапор як символ об'єднання людей виник ще за античних часів і набув поширення в Європі в середні віки.

11 рапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на ньому золотого тризуба або двозуба. А полотнище Галицько-Иолинського князівства виготовлялося з тканини блакитного і о іьору і і мало за герб зображення золотого лева.

Ведучий. Продовженням розвитку історії прапора Украї­ни гі.іп<> XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігів­ського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

    Ведуча. А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор на­полегливо заявляє  про себе. Так, 1848 року мешканці Львова підняли на міській ратуші український національний прапор. І австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашо­го народу. Вона дозволила українцям використовувати жовто-блакитну символіку.

 Ведучий.А 22 березня 1918 року Законом про Державний Прапор Української Народної Республіки було остаточно за­тверджено форму й кольори нашого прапора. Ініціатором при­йняття цього важливого закону був Михайло Сергійович Гру-шевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Са­ме таким і дійшов він до наших днів.

Ведуча. Потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому міс­це — замайорів над Києвом, над усією Україною.

У наш час уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одя­гу, використали львів'яни під час мітингу 12 березня 1989 року. А згодом маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в ру­ках учасників «живого ланцюга» 22 січня 1990 року. Узявшись за руки в містах, селах та вздовж великих трас, наші земляки символічно об'єднали Західну і Східну Україну, продемонстру­вавши таким чином свою єдність як народу.

Ведучий. А перший національний прапор для Києва до­шила львів'янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 ро­ку. Синьо-жовтий прапор на будинку Верховної Ради України урочисто підняли 4 вересня 1991 року.

Наперед виходить учень-читець.

    9-й  учень

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом Українським в Україні.

Ведуча. Другий символ України — це її герб. Історія на­шого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби карбувалися на княжих грамотах, монетах.

Ведучий. Учені-історики вважають, що колись тризуб був знаком родових старійшин чи племінних вождів. А згодом йо­го зображення стали використовувати як тавро.

За давньогрецькою міфологією, бог морів Нептун тримав у руці тризубець. Інші древні перекази свідчать, що жовта та блакитна фарби були символами легендарної Атлантиди, на­щадками якої вважали себе наші далекі пращури. Існує версія, що тризуб символізує так звану Трійцю Життя: Мудрість, Знання і Любов.

Ведуча. Найперші спогади про тризуб як символ держави ми знаходимо на території України. Вони датувалися першими століттями нашої ери в Боспорському царстві й використовува­лися як родові знаки боспорських царів. У VIVIII століттях цей знак знаходимо на Полтавщині та Київщині. За княжих часів тризуб почав набувати сучасної форми. Так, на деяких давніх та середньовічних храмах збереглися знаки у вигляді тризуба. А в XVXVI століттях тризуб зустрічається в Україні як складовий елемент геральдичних знаків окремих знатних династій та родів.

Ведучий. Після 1652 року гетьмани та козацтво України, хоч і під «наглядом» Російської імперії, але все ж таки само­стійно розвивали свою національну культуру й продовжува­ли традиції використання нашої національної символіки. Три­зуб був визначальною ознакою на корогвах козацьких полків.

    Ведуча. Протягом століть тризуб був поширеним зна­ком по всіх князівствах Київської Русі, за тривалий час він зазнав певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу в зображенні. На сьогоднішній день відомо аж понад 200 різ­новидів тризуба. Дослідники походження цього знака вислов­люють багато думок щодо його суті. Існують припущення, що тризуб символізує єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога-Ду­ха Святого.

Ведучий. Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і симво­лом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суве­ренної України був остаточно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

Наперед виходять учні-читці.

9-й учень

Як птах золотий в переливах,

На прапорі грає, горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будемо жить.

10-й  учень

Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря...

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

11-й учень

Це наша любов, наша мужність,—

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби...

12-й учень

Це юність, це клич покоління,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,—

Золотий непокірний Тризуб!

Ведуча. Гімн — це по своїй суті урочистий музичний твір. Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та високим пафосом. Від будь-якої іншої пісні гімн відрізняєть­ся урочистою мелодією розміреного (частіше маршового ха­рактеру). Поняття «гімн» протягом віків змінювалося. У Ста­родавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним подіям, героям та богам. У часи Середньовіччя були поширені духовні гімни, а в періоди визвольної боротьби гімни викону­вали роль бойових, закличних пісень.

Ведучий. У наш час гімн виконує роль символу тієї чи ін­шої держави. Походження гімну України також доволі цікаве. Слова урочистої пісні «ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття Павло Чубинський — український поет, фольклорист і етнограф. Уперше текст твору був надрукова­ний 1963 року. Він швидко розійшовся в рукописах і надруко­ваних текстах. Спочатку його навіть приписували перу Тараса Григоровича Шевченка.

Ведуча. На музику вірш майбутнього гімну поклав ком­позитор Михайло Вербицький. На жаль, доля гімну України також була нелегкою. За виконання цього твору наші співвіт­чизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до в'язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його виконанням було урочисто вшановано пам'ять Павла Чубин-ського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвер­дила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши сло­ва «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» на «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Ведучий. Державний Гімн України звучить і при церемонії підняття Державного Прапора на щоглу. Під час звучання гімну України слід пам'ятати, що присутні мають встати й віддати належне головній пісні держави: цивільні — поклас­ти прану руку на серце, військові — віддати честь. Усі мають стояти лицем ДО прапора України.

Ведуча. Тож давайте і ми зробимо так само і вшануємо символи нашої вільної Батьківщини.

Звучить аудіоаапис Державного Гімну України. Усі глядачі та учасники заходу встають, слухають гімн.

Звучить лагідна музика. Наперед виходять учні-читці

1-й учень  (на фоні музики)

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!..

  2-й  учень

                 Любіть Україну у сні й наяву,

                 Вишневу свою Україну,

                 Красу її, вічно живу і нову,

                 І мову її солов'їну.

 3-й учень

                  Між братніх народів, мов садом рясним,

                  Сіяє вона над віками.

                  Любіть Україну всім серцем своїм

                  І всіма своїми ділами.

   4-й учень

          Любіть у коханні, в труді і в бою,

          Як пісню, що лине зорею,

          Всім серцем любіть Україну свою,—

          І вічні ми будемо з нею.

Виховний захід закінчується оглядом виставки.