Згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії боулінгу (цькуванню)»:

5a8971f0-e44a-11e8-

Булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному , сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо, аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Форми булінгу:

Фізичний булінг - навмисні стусани, штовхання, удари, побої, нанесення інших тілесних травм.

Психологічний булінг - насилля яке пов'язане з діями на психіку, наносяться психологічні травми шляхом словесних образ чи погроз, переслідуванням, залякуванням.

Кібербулінг - новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою приниження людини за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

  • переслідувач (агресор);
  • жертва;
  • спостерігач.

Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

  • Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, з порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст.
  • Особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти з заниженою самооцінкою.
  • Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірна чи наднизька вага тіла.
  • Недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватися з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною опікою батьків, невпевнені у собі, відчувають безсахистність.
  • Страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів.
  • Відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, яі не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок.
  • Хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

Технологія реагування працівників школи на виявлені або

встановлені факти булінгу

- під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрації навчального закладу;

- адміністрація спільно з соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти;

- безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами;

- бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу;

- бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування;

- бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання;

- відпрацювання навичок поведінки жертв та вивелення їх зі стану жертви.

Алгоритм діяльності соціального педагогога та практичного психолога у разі виникнення ситуацій булінгу:

  1. 1.Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, соціально-психологічної служби школи, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу із зазначеної проблеми.
  2. 2.Накопичення матеріалів, що підтверджують актуальність проблеми в певному класі. Збір необхідної інформації психологом та соціальним педагогом про прояви булінгу серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
  3. 3.Діагностика психологічної атмосфери, системи взаємовідносин між однокласниками, соціометрія в класних колективах, де виявлено булінг.
  4. 4.Виявлення булерів, а також реальних та потенційних жертв.
  5. 5.Створення умов недопущення явища булінгу.
  6. 6.Швидке й грамотне роз'єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.
  7. 7.Роль учителя в такому алгоритмі має бути чітко визначена й досить обмежена. Учитель повинен надавати дитині- агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передавати її фахівцям соціально-психологічної служби школи.
  8. 8.Узагальнення результатів спостережень та діагностики психологічної атмосфери в класному колективі.
  9. 9.Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети.

10. Індивідуальна або групова (за потреби) психологічно- корекційна робота з жертвами булінгу.

11. Проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, годин відкритих думок, бесіди з учнями щодо переваги здорового мікроклімату в класному колективі над проявами насильства.

12. Корегування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.

13. За потреби - залучення інших фахівців: психологів, психотерапевтів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій.

14. Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці, так і в поведінці дітей із метою формування єдиного погляду на наявну проблему. Недопущення проявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у вигляді порівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.

15. Подолання егоцентризму в учнів та розвиток у них емпатійних якостей, асертивних та гуманістичних комунікативних здібностей адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подалання важких станів і переживань.

Профілактика булінгу передбачає роботу за такими напрямками:

  1. 1.Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над дітьми та його видами (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях МО класних керівників, б/з.)
  2. 2.Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школи серед дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, зокрема лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організація конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів з правових знань, організації на базі навчальних заладів консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, де можна провести зустрічи з представниками правоохоронних органів.
  3. 3.Формування правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для реалізації особистості школярів.
  4. 4.Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей із метою формування вмінь виокремлювати наявну проблему.
  5. 5.Створення в шкільному середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними цього явища.
  6. 6.Проведення бесід із підлітками з метою профілактики булінгу, виступи головних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
  7. 7.Визначення переліку організацій, установ, що допоможуть у вирішенні цієї проблеми.
  8. 8.Проведення конкурсів соціальної реклами та інформаційних буклетів із проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.
  9. 9.Розробка пам'ятки для учнів «Скажімо насильству «НІ».

10. Розробка програми роботи щодо профілактики булінгу серед підлітків.

11. Проведення соціально-педагогічних тренінгових занять, відеолекторіїв.

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу

  1. 1.Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не
  2. 2.заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або перерві - скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті. Запропонуй теж саме своєму другу.
  3. 3.Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагається булер. Це дає йому змогу відчувати себе сильнішим. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприкла, рахувати до десяти, записувати свій гнів на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти.іноді треба навчити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки.
  4. 4.Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо і чітко скажи йому, щоб він припинив, а потімрозвернутися і піти.намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
  5. 5.Усунь правокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажии, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет - не бере його в школу.
  6. 6.Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру - звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
  7. 7.Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або другом, вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування

у класі вже почалося

  • Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитесь. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйте на їх неприпустимих якостях. Зазначне, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтесь, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо наголошуйте, що така поведінка неприпустима, і ви у своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна вживати заходи щодо підвищення статусу дитини- жертви й знайти для цього комфортне місце в класному колективі.
  • По-перше, поговоріть з дитиною яка постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що саме вона не правокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим учителем і нікого не карати марно;візміть із дитини слово, що вона не буде вдаватися до помсти, навіть якщо її дражнять. По друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування.
  • Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело й технічно, її перестають цькувати.
  • Поведінка дорослих (учителів, психологів, соціальних педагогогів, батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогім, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та вміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації.